Трудове законодавство на захисті прав неповнолітніх працівників
12 червня відзначається Міжнародний день боротьби з дитячою працею. Ця дата - нагадування кожному дорослому про обов’язок гарантувати дітям безпечне, щасливе, мирне дитинство, вільне від насильства, експлуатації та примусової праці.
В Україні законодавчо заборонено використання дитячої праці, однак ризики її використання, як і ризики порушень трудових прав неповнолітніх працівників залишаються високими, особливо в умовах війни, соціально-економічної нестабільності та вимушеного переміщення родин.
Для неповнолітніх громадян діюче трудове законодавство України встановлює спеціальні умови праці, але на жаль багато хто з неповнолітніх не знають про те, що вони наділені спеціальними законними правами. До того ж деякі недобропорядні роботодавці використовують нелегальну найману працю осіб, які не досягли 18 років, і в результаті неповнолітні залишаються взагалі без належних державних гарантій їх праці.
Перш за все, пунктом 5 частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) встановлено, що з неповнолітніми працівниками трудові договори обов’язково повинні укладатись в письмовій формі. У період дії воєнного стану відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 № 2136-IX ( далі –Закон № 2136) сторони можуть за згодою визначати форму трудового договору.
Відповідно до статті 187 КЗпП України неповнолітні, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.
Трудове законодавство також визначає вікові обмеження для використання праці неповнолітніх працівників. Так, відповідно до положень статті 188 КЗпП України не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.
За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу здобувачів освіти закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, які здобувають у будь-якій формі початкову, базову середню чи профільну середню освіту для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Обов’язковою умовою прийняття на роботу неповнолітніх є те, що неповнолітніх працівників повинні приймати на роботу лише після попереднього медичного огляду. Надалі такі працівники обов’язково повинні проходити медичний огляд — щороку до досягнення ними 21 року (стаття 191 КЗпП України).
Пунктом 1 частини першої статті 51 КЗпП України для неповнолітніх працівників встановлено скорочену тривалість робочого часу: для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку.
Статтею 75 КЗпП України та частиною восьмою статті 6 Закону України «Про відпустки» встановлено, що для неповнолітніх працівників, які не досягли вісімнадцятирічного віку, тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день. Щорічна основна відпустка повної тривалості надається неповнолітньому працівникові за його бажанням у зручний для нього час. Неповнолітньому працівникові може надаватися щорічна відпустка повної тривалості в перший рік його роботи на підприємстві, навіть якщо він ще не відпрацював шість безперервних місяців на цьому підприємстві. Для цього неповнолітньому працівникові потрібно лише подати заяву (стаття 195 КЗпП України, стаття 10 Закону «Про відпустки»).
КЗпП України та Закон України «Про охорону праці» забороняють залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні; застосовувати працю неповнолітніх осіб на важких роботах та на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах; залучати неповнолітніх осіб до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Відповідно до статті 194 КЗпП України заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Праця працівників молодше вісімнадцяти років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.
Держпраці наголошує: трудова експлуатація дітей є недопустимою. Це не лише порушення закону, а й загроза здоров’ю та освіті майбутнього покоління. Праця неповнолітніх в Україні суворо регламентована: вона має бути легкою та не заважати навчанню. Будь-які спроби залучити дітей до небезпечних робіт чи прихована зайнятість – це злочин проти дитинства.
Якщо роботодавець порушує закон або залучає дітей до незаконної праці, звертайтеся до Держпраці за контактами: https://pratsia.in.ua/consultation.php
Інформацію надав :
Головний державний інспектор відділу з питань праці
управління інспекційної діяльності у Чернігівській області
Центрального міжрегіонального управління
Державної служби з питань праці Микола ПРОКОПЕНКО
