Пам'яті Віктора Свіргуна
Вже котра сумна звістка облетіла Варвинську громаду. Своє життя Всевишньому за Батьківщину віддав істинний Герой Віктор Михайлович Свіргун.
Свіргун Віктор Михайлович народився 03.03.1978 року в м.Нова Каховка, в сім’ї робітників: Наталії Юріївни та Михайла Івановича. Тут же закінчив школу, місцеве ПТУ. Рано залишився з сестрою і братом без батька, тому пішов працювати. Ріс веселим, щирим, мав багато друзів.
2002 року разом з найкращими друзями приїхав до м.Київ, шукати роботу. Тут працював на різних роботах. Останнє місце роботи м.Київ, слюсар. Де б він не працював, мав авторитет, до роботи ставився відповідально, тому йому довіряли найскладніші завдання.
В житті був оптимістом – душою компанії. Мав багато планів на майбутнє. Найулюбленішим заняттям у вільний час була риболовля, яку дуже полюбила і його п’ятирічна донечка Даша. В 2017 одружився із Тетяною Володимирівною. Віктор Михайлович дуже хотів здійснити мрії дружини і своєї донечки, яку любив понад усе в світі, та дати їй те, чого колись не мав сам.
Останні 10 років разом з родиною проживали у місті Ірпінь де і застала їх ця клята війна. Коли місто було в окупації вже 3 дні, не було ні світла, ні води, ні мобільного зв’язку, родина вирішила спробувати вибратись із міста і приїхали в село Остапівка, де проживали батьки дружини Тетяни Володимирівни. Вже наступного дня пішов в місцеву територіальну оборону.
У травні місяці, коли місто Ірпінь звільнили, Віктор Михайлович повертається туди, розпочинає власними силами відновлювати пошкоджену квартиру, поступово робити косметичний ремонт. Згодом пішов на свою роботу, де сумлінно виконував, у ці складні часи, поставлені задачі.
Коли отримав повістку, не роздумуючи пішов до військомату і далі на на фронт. Він говорив: «Якщо я не піду та всі так зроблять, то хто ж буде захищати рідних!»
