Борці за незалежність України 1917-1921 роки

  Вперше на державному рівні святкування Дня захисників та захисниць України в зв’язку із застосуванням нового церковного календаря і святкування Покрови відбувається 01 жовтня. В світлі теперішніх подій, пов’язаних з широкомасштабним вторгненням московітів та продовженням їх зусиль зі знищення України як на полі бою так і на всій території України через знищення соціальної інфраструктури та тероризуваннями населення ракетними ударами, особливого значення набувають чин та зусилля, що вкладають захисники України в її збереження. Так само особливого значення набуває і їх день, День захисника, вшанування їх чину та пам’яті полеглих.

  Саме в цей час українське суспільство здає гіркий іспит на усвідомлення місця та ролі тих, хто ризикуючи та жертвуючи своїм життям захищає та зберігає спільний набуток нації – право на існування, право мати свою державу та вільно жити. Дійсність часто густо відрізняється від чиїхось солодких слів та мрій, і нам всім далеко до закінчення того іспиту. І в великій мірі саме від усвідомлення чину захисників, від належного рівня ставлення та вшанування їхнього чину і залежить наше майбутнє.

  Традиція святкування Покрови, ідея оберігання та захист Богородиці від ворогів має давню традицію серед військової верстви на території України, особливо в козацьку добу, яка потім була збережена і під час визвольних змагань на початку 20 століття та й до наших днів. А вояки армії Української Народної Республіки та інших військових формувань, що боролися за незалежність України протягом 1917 -1921 років є по суті попередниками сучасних Збройних Сил України та інших військових формувань сил оборони України.

  Нажаль через силу певних обставин, знищення та приховування пам’яті, москалями та їхніми посіпаками тут в Україні, про перші визвольні змагання в ХХ столітті теперішнє суспільство в більшості своїй не знає та не усвідомлює військовий чин захисту України сторічної давнини, і зокрема такий чин наших земляків, які пожертвували собою та втратили все. Ця ситуація нам окремий раз повинна показати, що суспільству дуже легко все забути і скотитися до банальної фрази «я тебе туди не посилав», саме тому ми повинні здати той гіркий іспит на усвідомлення важливості військового чину наших захисників, завжди про це пам’ятати та вшановувати його на відповідному рівні. І це стосується як теперішніх захисників України так і їх попередників.

Дмитро Павленко