ВАРВИНСЬКА ЛІКАРНЯ НЕ “ЗАКРИВАЄТЬСЯ”, вона виборює своє місце у новій медичній системі країни
Кожна нова зміна у організаційній структурі місцевої лікарні – щоразу привід для занепокоєння варвинців, чи, бува, не закривається заклад, якою буде його подальша доля, які послуги зможемо отримувати на рівні громади. Такою є реакція людей і на анонсоване об’єднання відділень Варвинської лікарні – терапевтичного і паліативного, у спільному центральному корпусі.
Що відбувається у КНП, який фінансовий стан підприємства, як колектив планує діяти у ході подальшого впровадження медичної реформи в країні, запитуємо у його нинішньої очільниці, в.о. директора лікарні Ірини КОСЕНКО-ТКАЧ.
Ірина Миколаївна, молода й ініціативна, але вже досвідчена лікарка, очолила лікарню наприкінці минулого року, успадкувавши тяжку ношу – фінансово неспроможний заклад. Чимало пакетів медичних послуг не діяли, а тому на 2023-ій рік варвинська “вторинка” вийшла з меншим фінансуванням від Національної служби здоров’я, аніж торік, а зарплата медикам виплачується за тарифною сіткою – на рівні мінімальної. Не додає оптимізму й новина, що Варвинська лікарня, як і 10 подібних в області, не потрапила до мережі спроможних закладів. Що це означає для нашої лікарні – докладніше з перших вуст.
– На сьогоднішній день наше підприємство є фінансово неспроможним, – коротко вводить у стан справ у лікарні Ірина Миколаївна. – Хоча діє урядова постанова, за якою зарплата лікаря має бути на рівні 20 тис. грн, медсестри – 13,5, проте, такі виплати можливі лише тоді, коли видатки на оплату праці не перевищують 85 % всіх доходів лікарні. На жаль, таким вимогам наша лікарня не відповідає – фонд заробітної плати перевищує допустимі норми майже вдвічі. Ситуація парадоксальна, адже висококваліфікований лікар отримує мінімальну зарплату майже на рівні із санітаркою. Тому селищною радою, щоб зберегти кадровий потенціал лікарні, запроваджено відповідні доплати із селищного бюджету лікарям і персоналу.
Варто нагадати, що із впровадженням другого етапу медичної реформи в країні, на зміну колишній медичній субвенції, котра обраховувалася відповідно до ліжко-днів та мережі, прийшла нова модель фінансування – за надані послуги пацієнтам. У той же час до якості таких послуг доведено високі вимоги – матеріально-технічне, кадрове забезпечення тощо. Зокрема, щоб діяв на місцевому рівні хірургічний пакет, потрібні два лікарі хірурги, два анестезіологи, епідеміолог, операційні сестри та ін. фахівці, слід мати певну кількість проведених оперативних втручань, тобто, належну практику, тощо.
Мета реформи – підвищення якості медичних послуг, тому і вимоги до них зависокі. Подобається нам всім чи ні, але меддопомога такої складності і рівня має надаватися у спеціалізованих закладах.
Торік було законтрактовано 9 пакетів медичних послуг, проте фактично вони надавалися лише за п’ятьма. Зокрема, не працювали паліативний пакет, ендоскопії і колоноскопії (сучасне обладнання бездіяло років зо два) тощо.
Як наслідок, фінансування від НСЗУ на 2023-ій передбачено на 6 млн грн менше попереднього року – 12,3 млн (для порівняння, у Срібнянській лікарні цьогоріч – 22,8, у Талалаївській – 17,7). До кінця року за тарифною сіткою нам забракне на оплату праці 3 млн грн, за постановою – всі 6.
Тому питання подальшої оптимізації витрат закладу постійно актуальне. Дійсно, плануємо об’єднати відділення, забезпечивши належну якість послуг і кількість ліжок на різні профілі, додамо денну маніпуляційну тощо.
На жаль, 8 посад персоналу планується на скорочення. У лікарні є працівники, які свого часу уникали курсів підвищення кваліфікації, атестацій, тому, вважаю, і так гласить Кодекс законів про працю, при вирішенні кадрових питань перевага має бути за тими спеціалістами, які мають вищу кваліфікацію.
Вкотре наголошую, заклад не закривається, як можна почути відгуки, проте його слід оптимізувати до нинішніх реалій.
– А яка ситуація в інших громадах?
– Нас часто порівнюють з найближчими сусідами – Срібне, Талалаївка, то одразу скажу, що ситуація подібна. Просто там необхідні непопулярні кроки провели ще на зорі реформи. У нас же тривалий час район, а згодом – громада, брали на себе фінансові проблеми, тож Гордіїв вузол лише затягувався. По чисельності колективів ми нині майже на одному рівні – близько сотні працівників, проте у сусідів, як вже зазначалося, фінансування від держави краще. Вони раніше навчилися виживати.
– Ірино Миколаївно, яких заходів вживаєте, аби вийти із фінансової скрути?
– Безперечно, не оптимізацією єдиною… Ми докладаємо чимало зусиль, аби ретельніше облікувати надані послуги, оживити недіючі пакети. Вже з початку цього року згадані “непрацюючі” пакети ми запустили. Зокрема, залучено висококваліфікованих лікарів – ендоскопіста, гастроентеролога (вже оглянуто більше сотні пацієнтів), а це не тільки плюс до майбутнього фінансування (очікуємо перерахунок від НСЗУ за результатами півріччя), а й передовсім, доступність послуги на рівні громади.
Плануємо активніше впроваджувати платні послуги – стоматологічні, адже такого пакету від НСЗУ надалі не буде, лабораторно-діагностичні тощо. В умовах нашого закладу слід організувати сучасний денний стаціонар.
До зусиль колективу, безперечно, потрібно залучати і підтримку громади. Адже саме вона має бути зацікавлена, щоб зберегти необхідні людям послуги.
– На жаль, нашої лікарні немає у новій спроможній мережі медзакладів області. Чим це загрожує?
– Щоб працювати і надалі, це не перешкоджає, слід лише контрактувати свої послуги, виконуючи вимоги до них. Проте всім зрозуміло, що на допомогу від держави у розвитку матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення таких лікарень розраховувати не доводиться.
– Які види допомоги надаватимуться на рівні кластерних лікарень?
– У близькій перспективі постане питання діяльності дитячого відділення, адже такий стаціонар буде можливий лише на кластерному рівні (у Прилуках). Вже й нині складні захворювання – інсульти, інфаркти тощо, лікуються на вищому рівні (Прилуки, Чернігів і т.д). Екстрена медична служба має чіткі маршрути пацієнтів і доставляє хворих за ними. Завдання ж місцевих лікарень – стабілізувати стан пацієнта і оперативно спрямувати його туди, де буде забезпечено якісну і кваліфіковану допомогу.
Ще й досі побутує така звичка – ось піду покапаюся чи полежу у лікарні, проте нині це вже не панацея. Медицина не стоїть на місці, оновлюються протоколи лікування, галузеві стандарти, з’являється чимало препаратів, які ефективні у таблетованій формі, лікування можливе в домашніх чи амбулаторних умовах. У кожному випадку слід довіряти рекомендаціям лікаря, адже просто лікарняне ліжко не лікує.
– Насамкінець розмови, яка ж перспектива лікарні?
– Незважаючи на те, що нам нелегко даються всі ці зміни, проте колектив налаштований працювати, шукати своє гідне місце у новій медичній системі.
Безперечно, дається взнаки слабкий кадровий потенціал, адже маємо лише по одному лікарю на профіль. У його збереженні, як і в оновленні обладнання, без допомоги громади ми не обійдемося.
Щоб відповідати вимогам пакетів, зберігати хоча б наявний спектр послуг, потрібні і наші зусилля, навіть настирливість і винахідливість, і фінансова підтримка СТГ.
– Що ж, до Вашого настрою працювати зичу витримки і оптимізму – Вам і колективу лікарні, міцної підтримки земляків і громади.
Записала Є. Зима. газета "Слово Варвинщини"
