ДРОНАРНЯ – НА КУХНІ
Мій співрозмовник випускник 2018-го року Варвинської районної гімназії, нині ліцей №2 нашого селища, студент магістратури факультету готельно-ресторанної справи Київського національного університету харчових технологій Владислав Леміш.
– Владе, навчаючись у гімназійному закладі, чим займався у вільний час?
– Моїм захопленням була гітара. Трохи освоївши шестиструнну, музичні здібності уже розвивав на бас-гітарі в естрадному колективі «Unreal Band» – «Нереальний гурт» районного Будинку культури під керівництвом методиста РБК Олександра Левченка.
– Студентські роки мабуть позначились новими уподобаннями, чи, можливо, іншими пріоритетами у сфері життєвих цінностей.
– Це дійсно так. Навчаючись в універі, поєднував з роботою баристи.
Спочатку в мене була пересувна кав’ярня. На «Таврії» з кавоваркою їздив по місту. А згодом роботодавці виділили ларьок. Господарюючи в ньому, пригощав кавою киян і гостей столиці. Таким чином заробляв гроші на навчання та проживання.
– Навчання, робота, а що ж для душі, для відпочинку?
– Втіхою є риболовля. Це відпочинкове хобі з’явилося в моєму житті зовсім недавно. Ще до війни друзі-рибалки кликали в рибальські мандри на ставки, річкові плеса. Але тоді їх риболовецький азарт не захопив мене. Влітку минулого року відпочивав на Дніпрі, біля Канева. Спробував ловити на фідер і в мене вийшло. Вудив двохкілограмових лящів. Відчував від цього задоволення і радість! Мріяв піймати сазана – це дикий вид коропа, не вдалося. Та мрія живе, в думках пірнає в літню пору, що попереду.
– Владе, я не випадково, розпочавши наше спілкування, акцентував увагу на струмочку твоїх захоплень, щоб збагнути…
– Василю Григоровичу, перепрошую, але я вже зрозумів Ваше, хоч і не процитоване вголос, запитання: як і коли народилася в мене ідея складати дрони-камікадзе? Як я до цього дійшов – це сталося несподівано і випадково.
На початку грудня минулого року знічев’я, гортаючи інтернет-сторінки у смартфоні, натрапив на проєкт «Соціальний Дрон UA» – складання дронів своїми руками. Про себе вирішив: «Спробую! А чого б і ні. Як мовиться, не святі глечики ліплять.»
Так підбадьорював себе. Адже брався за незвичну, невідому досі справу, у яку мав вкладати власні заощадження. Думав: «Якщо все вийде, відкрию донатний збір для продовження започаткованої справи».
– Після мрійливих міркувань що було далі?
– Насамперед встановив зв’язок з очільниками компанії «Соціальний Дрон UA». На мій запит айтівці-волонтери проєкту надали мені повний список всіх комплектуючих деталей для складання дрону-камікадзе, перелік перевірених китайських магазинів, щоб замовити в них необхідний товар, а також додали до всього ще й відеотекстову інструкцію, як збирати літальні апарати, як їх налаштовувати на літальний рух.
Згодом, крім батареї, її придбав в Україні, з Китаю надійшла вся замовлена продукція. Але без ложки дьогтю не обійшлося. В одній з посилок було зовсім не те, що замовляв. Обманули, коротко кажучи, китайці. Сума там правда невелика – 10 доларів, але все одно це неприємно.
– Той непотріб повернув назад?
– Звичайно. Тепер чекаю, що надішлють у відповідь. Якщо надішлють. Я ж, натомість втраченого, придбав у іншого продавця те, що необхідно для повної комплектації приладу.
– І ти почав збирати БПЛА?
– Так. Зібрав. Прошив. Останню необхідну процедуру здійснив за допомогою комп’ютера, вибравши потрібну версію прошивки. Таким чином, завантажив програмне забезпечення літальної «пташки». Не відкладаючи все в довгий ящик, відіслав готову продукцію нашому земляку, своєму товаришу ще з шкільних років, а нині – воїну-фронтовику.
Спочатку він «літав» на розвідувальних апаратах. А нещодавно завершив навчання, як керувати дронами-камікадзе. Він мені сказав: «Я особисто протестую твій апарат і повідомлю про результат його літальних можливостей».
– Отже ти сам власноруч виготовленого дрона увись не підіймав?
– Ні, я сам не літав. Хоча пульт управління для дронів придбав. Але до нього ще потрібно спеціальні окуляри. Їх вартість приблизно 15 тисяч гривень. Я подумав, подумав і вирішив, що великої необхідності у їх придбанні немає. Бо, все ж таки, це немалі гроші. Запустив лише двигун – перевірив, працює!
– Якщо не секрет, де знаходиться твоя дронарня?
– Ніякого секрету немає – вдома на кухні. Якщо все буде за планом, може влітку в гараж передислокуюся. А може, й не буду там працювати, якщо війна закінчиться…
– Дуже хочеться вірити у твоє несміливе пророцтво.
– Мені теж.
– Як збирати безпілотники, подібні до твоїх?
– Якщо чесно, я спочатку думав, що це вища математика. Та як виявилося, зовсім ні. Потрібен гарний паяльник з регулятором температури. Звичайно, необхідні ази паяльної справи. А решта – все є в інтернеті. Там покроково розповідають, що, куди і як монтувати, яку силу струму використовувати. Тобто, проблеми ніякої в монтажі немає – сідай, працюй і все вийде. Раніше за кресленнями-схемами я теж нічого не створював. Лише якісь дротики з’єднував докупи.
– У збиранні літаючої конструкції тобі хтось допомагав?
– Ніхто. Все робив сам. Порадником, особливо, в технології паяння, є мій тато.
– Скільки часу тобі знадобилося для здійснення поставленого завдання?
– Якщо без очікування надходження всіх необхідних комплектуючих, то буквально за один вечір я все попаяв, а це приблизно 4-5 годин.
– Яка вартість твого дрону?
– 350 доларів – в гривнях вартує 13,5 тисяч. Сюди входить і вартість батареї. Її ціна – 3 тисячі.
Принагідно хочу зауважити, що у виробників дронів в Україні, які виготовляють їх за гроші, продукція коштує 20 тисяч. Я ж працюю безкоштовно. Отже, проєкт, в якому я беру участь, дуже вигідний з економічної точки зору.
– Яка різниця між розвідувальним дроном і камікадзе?
– Різниця колосальна і в управлінні, швидкості руху, дальності польоту і таке інше. Камікадзе – дуже простий дрон, який несе на собі рушійну силу вагою до 2 кг, на відстань 10-12 км. З швидкістю до 80 км/год. Фактично це одноразовий літаючий апарат.
– З метою благодійного збору коштів ти відкрив рахунок у монобанку. Чи є надходження?
– На один дрон вже вистачає. Хоча з кожним днем донатів все менше. Звичайно, я усвідомлюю, що в людей є свої фінансові проблеми. Тим, хто задонатив, щиро дякую. Сподіваюсь, що всі розуміють – благодійні внески спрямовані не мені особисто, це фінансова підтримка збройних сил України.
– Де в подальшому будеш замовляти все необхідне для дронобудування? Китай, як виявилося, не зовсім надійний партнер.
– Нині, користуючись інтернет-мережею, шукаю в Україні постачальників необхідної мені продукції. І вже маю окремі адреси магазинів. По ціні виходить майже так само, як і придбати однотипний товар з Китаю. Ще й буде виграш у часі – доставка набагато швидша і можна бути впевненим, що надішлють те, що треба.
Ще хочу додати, кого зацікавила розпочата мною справа, хто хоче спробувати збирати дрони-камікадзе. Щиро поділюсь необхідною інформацією, якою нині володію. Я впевнений, якщо у когось є бажання і мета зібрати бодай хоч один дрон – все вийде. І це буде конкретна допомога збройним силам України – особистий вклад у Перемогу.
За три дні після цього інтерв’ю Президент України Володимир Зеленський підписав Указ «Про створення у Силах оборони окремого роду сил – Сил безпілотних систем». «І це не питання майбутнього – це те, що повинно дати цілком конкретний результат уже найближчим часом», значиться на початку Указу.
Наприкінці указу наголошено: «Україна може перемогти. Має перемогти. І ми повинні все для цього зробити! Дякую всім, хто допомагає!..»
Президентські слова вдячності адресовані багатомільйонній когорті українців, які пліч-о-пліч із ЗСУ і різнопланово допомагають захисникам. У спільноті волонтерів-помічників тепер значиться також ім’я нашого варвинця Владислава Леміша.
Інтерв’ю вів
Василь Скоромець.
На банері – реквізити для підтримки доброї справи.
"Слово Варвинщини"
