Найкращий у світі чоловік… Віктор Михайлович Пиріг
Біографічна довідка
(1968-2023)
Віктор Михайлович Пиріг народився 24 листопада 1968 року в селі Світличне, а через деякий час родина переїхала до села Гнідинці Варвинського району Чернігівської області. 1985-го Віктор закінчив Гнідинцівську загальноосвітню школу і продовжив навчання в Ленінградському вищому училищі залізничних військ, отримавши звання лейтенанта.
Після звільнення із лав ЗСУ Віктор переїхав до смт Варва і влаштувався на службу дільничним Озерянського куща.
По оформленню на пенсію Віктор Михайлович певний час працював у СТОВ «Дружба-Нова» («Кернел») керівником служби охорони.
З 24 лютого 2022-го добровільно звернувся до Варвинського ТЦК і був зарахований у роту охорони. З 28 січня 2023-го Віктор мобілізований до військової частини А478… Пройшов навчання в м. Біла Церква та Німеччині, після чого був призначений заступником командира 5-ї роти 2-го механізованого батальйону 32 механізованої бригади в званні – майор.
Воював на Харківщині, Куп’янський напрямок… У той час даний напрямок був найнебезпечнішим.
Через деякий час перебування під Куп’янськом 2-й механізований батальйон перекинули на ротацію у Дніпро.
Віктору було надано десятиденну відпустку. А через кілька днів після цього, 24 грудня 2023 року, Віктор отримав звістку про смерть батька.
Тут же він виїхав до дому і о 6-й ранку 25 грудня 2023-го прибув до місця призначення. Через кілька годин відбувся похорон, після якого Віктор кілька годин відпочив (наскільки можна було відпочити в даній обстановці) і о 21.00 25-го грудня виїхав назад. Трагедія трапилась о 05.15 26 грудня 2023-го…
…Напруження досягло межі… Далася взнаки стомленість, невисипання, багатогодинне перебування за кермом та велике психологічне навантаження…
За 22-а кілометри від Дніпра, о 05.15 ранку, 26 грудня 2023-го року, в результаті дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі Т0405 Дніпро-Хутірське Дніпропетровської області злетів у кювет автомобіль, яким керував майор Віктор Пиріг, зіткнувшись із деревом. Удар виявився несумісний із життям…
-Яким залишився у Вашій душі й у Вашому серці Віктор Михайлович? – запитую я дружину Наталію Григорівну:
-Добрим, людяним. Вітя вмів відгукуватися на проблеми інших, допомагати людям, дружити…За це його люди поважали…
Як на мене, Вітя був людиною з Великої літери, найкращим у світі чоловіком!...
В обох нас це був другий шлюб. Від першого Вітя мав двох синів: 1997 та 1998 років народження. Нині хлопці за контрактом служать у військовій частині м. Полтава.
З Вітію ми щасливо прожили 18-ть років. Упродовж усього цього часу ми всі справи робили разом: на городі – разом, відпочивали – разом, на рибалку – разом, по гриби до лісу – також разом…Вітя ще дуже любив столярувати… Це захоплення чоловік запозичив від тестя.
За 18-ть років я не пригадаю жодного випадку, щоб ми посварилися чи він чимось мене докорив… Ні, такого не було…У родині він був свята людина.
Ніна Телух, сестра Віктора:
-Як людина Вітя був добрий, людяний, урівноважений, упевнений в собі. На нього можна було покластись. Мені завжди було приємно, що в мене був старший брат, на якого я завжди надіялась і який в усьому мені допомагав.
Ніколи за роки спільного дитинства ми з ним не конфліктували…А взагалі-то він ні з ким не мав проблем.
Скільки я й пам’ятаю брата, він завжди був при роботі, завжди щось робив…
З дитинства Вітя кожної вільної хвилинки знаходив собі заняття. Так він звик діяти впродовж усього життя.
-Які захоплення мав Віктор?
-З огляду на те, що він був дуже завантажений роботою і ніколи не сидів, склавши руки, в нього й були обмежені захоплення: трішки рибалка, трішки полювання…
Чому трішки?... А тому, що в повній мірі їздити на полювання чи ходити на рибалку може не завантажена роботою людина, яка має багато вільного часу.
А що найбільше любив Віктор, то це тварин… На догляд за ними брат не шкодував часу й можливостей…
Валентина Костенко, землячка, однокласниця:
-З Віктором ми навчались із 1968-го по 1985-й роки. Про нього можу сказати лише гарні й теплі слова. Він був безвідмовний друг і товариш, на диво добродушний і разом із тим – витриманий. Від нього не можна було почути нетактовного слова.
Особливістю його єства був специфічний, дзвінкий сміх, який постійно вирізнявся серед інших…Вітя мав м’який характер…Дуже співпереживав і намагався допомогти всім, хто цього потребував.
Перебуваючи на похороні, я увесь час думала про Віктора і в моїх вухах стояв його веселий, дзвінкий, неповторний сміх…
Як однокласники, ми щороку зустічалися…А як відомо, зустрічі однокласників – це щемні спогади та розповіді про життя, яке склалося чи не зовсім …Тож, Вітя завжди розповідав про дружину, яка для нього була взірцем подружньої вірності, еталоном доброчесності та добропорядності…
Пишався двома синами, і постійно переймався їх справами, адже вони нині продовжують справу батька – служать за контрактом у Полтаві.
Після похорону Віктора ми з однокласниками пригадали випадок, який трапився з ним у 6-му класі. Якось під час перерви на шкільному подвір’ї Вітя й наша однокласниця зіткнулися і вона підвернула ногу. Отож, Вітя взяв її на руки, відніс до дому і впродовж тижня провідував, постійно запитуючи: «Як справи?...»
Шановне товариство! Віктор Пиріг у серцях і душах своїх однокласників навічно залишиться доброю, світлою, сонячною людиною, переповненою жагою до життя та любов’ю до людей.
Герої не вмирають! Слава Україні!
Славик Мазило, колега по службі в міліції та побратим 32 механізованої бригади:
-З Віктором ми разом служили в міліції і в 32 механізованій бригаді ЗСУ.
Як людина – він слугував прикладом добропорядності, працелюбства та бажання допомогти людям… Таким він був упродовж усього життя…Таким він запам’ятався всім, хто його знав і хто з ним працював.
Сергій Козлов, колега, спільно служили в ТЦК:
-З лютого по травень 2022-го ми служили разом з Віктором у роті охорони ТЦК.
Згадати можу лише позитивне, адже Віктор Михайлович жив, винятково орієнтуючись на позитив… Кожна людина, яка з ним служила, підтвердить мої слова.
Був дуже гідною людиною!
Слава і честь Герою!
Леся Коломієць, співробітниця ТЦК:
-Якщо лаконічно охарактеризувати Віктора Михайловича Пирога, то це так: прекрасна людина, патріот України в прямому розумінні цього слова, відданий службі, відкритий, відвертий, винятково чесний і добропорядний.
Олександр Полонець, колега по службі в роті охорони ТЦК:
-Ми з Віктором були однолітками. Дуже гарна людина.
Виявляється над окремими людьми, як домоклів меч, висить рок. Ніхто із звичайних земних людей не знає і не може розгадати таємницю того, кого з людей він вибирає…і коли?...
Подібна ситуація трапилась і з Віктором… У суботу я з ним говорив. Вітя сказав, що його перевели на нову посаду, а за кілька днів - друга не стало…Така безглузда смерть… Зла ворожа куля не догнала його на позиції, але, треба ж такого, потрапив у смертельну ДТП і загинув…
Шкода…Із життя йдуть кращі!
Слава Україні! Героям Слава!
