Захищаючи рідний дім, або перші дні боротьби з ворогом. БАЖАН ДМИТРО ЄВГЕНІЙОВИЧ
Вельмишановне товариство!
Якщо «відкрутити» події назад, до лютого 2022-го, і спробувати спрогнозувати їх, то, стверджую: правильно зробити це нікому не вдасться… Чому?...
Впевнена, що ні в кого не вистачить стільки фантазії, саме – фантазії, а не реальності, для того, щоб усе це передбачити…
Ніхто не думав, що рашисти так швидко вирвуться Сумською трасою в напрямку столиці України, що будуть справжні великі бої під Прилуками, що лише з одного села Антонівка Варвинської громади на захист Прилуччини буде мобілізовано п’ятнадцять осіб, п’ять із яких отримали поранення різного ступеня, а один – Геннадій Гузьома – загинув.
Серед захисників Прилуччини є люди з різним статусом: мобілізовані, добровольці, учасники АТО. Про одного із захисників Прилуччини – Діму Бажана я маю намір розповісти.
Мої запитання, адресовані мамі Діми, – Лесі Миколаївні Бажан.
-Лесю Миколаївно, будь ласка, познайомте читачів із біографією Діми.
-У нашій із чоловіком родині було троє дітей: два хлопчики (Женя, 1999-го року народження, Діма – 2001-го) та їх сестричка – Маргарита, 2012-го року народження. Хлопці дуже любили сестричку і всіма силами намагались балувати її.
Діма народився 15 червня 2001-го року. До речі, аналізуючи ситуацію, що відбулася, я нині приходжу до висновку: Діма мені Богом даний.
Запитаєте, чому?... А тому, що до п’яти з половиною місяців вагітності я чула, що дитина шевелиться, але цього не усвідомлювала…
…Після здобуття неповної середньої освіти Діма продовжив навчання в Дігтярівському СПТУ і отримав спеціальність «Тракторист широкого профілю». На наступний день після цього Діма розпочав трудову діяльність на тракторі Т-150 в сільськогосподарському підприємстві с.Линовиця. Це було дуже відповідально.
2019-го він відслужив термінову військову службу і в перспективі прагнув стати десантником.
-І вийшло?...
-Вийшло. Діма служив у Житомирі та Маріуполі, а після підписання кнтракту ( 2019-й рік) брав участь у бойових діях у Луганській області.
Крім того, хлопець «дружив» із усією наявною в армії технікою… Тож із огляду на те, що Діма постійно ремонтував техніку, його постійно відпускали до дому як заохочення.
У травні 2021-го, у черговий раз, Діма був відпущений до дому на кілька днів. 3-го травня 2021-го року о 18-00 він не вписався у звичайнісінький сільський поворот і в результаті ДТП загинув.
-Яким був Діма в дитинстві, юності?
-Усім цікавився… У нас у домашньому господарстві було багато видів техніки: автомобіль, мотоцикл, кілька велосипедів та кілька саморобних тракторів, які з дитинства опанував Діма і з якими завжди був на «ти».
На наступний день після закінчення Дігтярівського СПТУ він уже сів на величезний трактор Т-150 і здійснював оранку землі в сільськогосподарському товаристві «Линовиця».
Взагалі-то Діма вболівав за всіх і за все… Був, як кажуть, «душею» компанії… Мав величезну кількість друзів у різних населених пунктах України. Умів дружити.
Запитуючи, яким був Діма, я отримала відповідь побратима: «Ми вперше побачились і подружились назавжди…»
-Як це розуміти?...
-Переговоріть із будь-яким односельцем і вам розкажуть, що Діма намагався допомогти кожній людині.
Наприклад, якщо Діма побачить по дорозі зі школи, що селом іде самотня бабуся, то він обов’язково їй піднесе сумку… Він вважав, що людям потрібно допомагати і тобі Доля також допоможе.
Якщо, наприклад, сьогодні у Бажанів ріжуть порося, то Діма спакує й рознесе по селу величезну торбу свіжини…Це при тому, що з юнацтва він самостійно почав різати поросят…
-Які ще мав захоплення Діма у дитинстві, юності?
-Він дуже любив техніку. Швидко опановував найновіші види сільськогосподарської техніки і працював на всіх наявних видах, у тому числі й на саморобних…
Крім того, з дитинства Діма любив господарювати. Це йому давалось від природи. Одного разу, гуляючи з хлопцями на вигоні, він побачив, що новонароджена овечка, яка тільки-но сперлася на ніжки, впала в яму.
Не полінувавшись, Діма поліз у яму, витяг овечку і відніс її господарю. Той уважно вислухав хлопця і сказав: «Якщо хочеш, то залиш її собі. Нехай тобі це буде символічним подарунком за те, що не полінувався, а витягнув овечку…»
Тож, овечку Діма виростив, спарував і розвів цілу овечу ферму.
Точко так Діма розводив і поросят. Крім того, хочу розповісти ще про один зворушливий випадок любовного ставлення хлопчика до друзів своїх молодших. Одного разу, йдучи зі школи, хлопчик побачив «зачухане» маленьке кошеня, яке він пожалів і забрав до дому.
Із поганенького кошеняти «вимахав» величезний красивий тримасний кіт. Правда, маючи дефект язика, він так і не нявкав…
Одного разу, нащедрувавши грошей, Діма не витратив їх на витрибеньки, а купив для домашнього господарства десять штук гусенят і розвів гусячу ферму.
-Яку головну особливість мав Діма?
-Він умів брати на себе відповідальність. Маєте намір довідатись, як це проявлялось?..
-Так.
-Наприклад, будучи ще підлітком, він сам, від імені всієї родини, підшукував у Варві квартиру. Довго приглядався і таки придбав, сказавши батькам: «Мамо й тату, оця квартира буде нашою. Кращої квартири ніхто з вас не знайде…» Так воно й вийшло: квартиру придбали і вона виявилась найкращою.
Шановний Дімо!
Від імені Варвинської територіальної громади я дякую тобі за підписання контракту, за участь у бойових діях на території Луганської області.
Ми пишаємось тим, що Варвинська земля народила й виховала справжніх патріотів України, Варвинщини й Прилуччини - таких, яким був ти, Дімо.
Слава Україні! Героям слава!
