Любов ЛУЩИК: “Модернізувати освітню галузь, виходячи із потреб дитини”
Нещодавно освітню галузь Варвинщини очолила молода ініціативна жінка – Любов Лущик. Вона не новачок у сфері управління освітніми закладами, адже очолювала ЗДО “Казка” та “Джерельце”. Є депутатом селищної ради і головою найчисельнішої депутатської фракції “Рідний дім”, разом з колегами працює у постійній депутатській комісії, у віданні якої гуманітарна сфера громади. У минулому скликанні ради працювала секретарем, на якого покладається важлива організаційна функція у діяльності цього самоврядного органу.
Любов Олександрівна – очільниця Спілки жінок Варвинщини. Відома землякам і за працею у колишній місцевій телекомпанії, непервершена організаторка і ведуча мистецьких заходів на громадівській сцені. Зрештою, мама сина, який теж обрав фах педагога, і донечки-ліцеїстки. Отож, інтересами виховання, освіти і розвитку молоді живе і вдома.
Перші кроки на новій відповідальній посаді – ознайомлення із діяльністю закладів підпорядкування відділу освіти, котрі за пару тижнів особисто об’їхала майже всі і одразу поринула у вирішення їх проблем.
Отож, цікавимося станом справ, побаченим свіжим поглядом, подальшими перспективами освітньої галузі, котра має безперебійно функціонувати і давати належну освіту в умовах війни в країні, невпинного зменшення контингенту здобувачів освіти і впровадження освітніх реформ, започаткованих державою ще до повномасштабної війни.
Майже півторагодинна розмова – у тезовому викладі про головне і конкретне.
Довідково. Мережа закладів освіти громади – 10 дошкільних (367 вихованців), 7 – загальної середньої освіти (1469 здобувачів освіти), міжшкільний навчально-виробничий комбінат (професійна освіта), дитячо-юнацька спортивна школа, центр дитячо-юнацької творчості, інклюзивно-ресурсний центр – допомога вихованцям з особливими освітніми потребами. Працевлаштовано 307 педагогів і 222 особи персоналу.
На заробітну плату працівників закладів освіти у 2023 році потрібно близько 79 млн грн (40,5 млн грн.- освітня субвенція від держави, 38,4 – дофінансування з місцевого бюджету).
Внаслідок вжитих у попередні роки заходів оптимізації витрат дефіцит фінансування у галузі зведено до мінімуму, проте і за таких умов на 2023-ій рік на заробітну плату колективів шкіл бракує орієнтовно 2,7 млн грн.
Заклади дошкілля і середньої освіти
Найперше, що підкреслила пані Любов у розмові, освітянський менеджмент і громада мають намір максимально, по мірі можливостей, зберегти таку структуру, але осучаснити її під потреби дитини і привести до вимог воєнного стану, зокрема у безпекових і фінансових питаннях.
Новації, які втілюватимуться, пропонує робити виходячи із потреб дітей – регулювати навантаженість у навчальному процесі, кількість уроків, напрямки творчих гуртків і спортивних секців – відповідно до інтересів і запитів дітей. Треба почути, що саме хочуть вони, наголошує Любов Олександрівна. Для цього розпочато опитування, з тим, аби без зайвого поспіху, до нового навчального року, постаратися втілити очікування здобувачів освіти і їх батьків.
Відвідуючи ЗДО, у першу чергу звертала увагу на стан укриттів, адже безпечний простір – наразі головний пріоритет і запорука діяльності закладів, а також – на наповнюваність груп.
Були сподівання місцевих освітян-дошкільників, що матимуть чисельніший контингент за рахунок внутрішньо переміщених осіб, проте чимало таких після деокупації територій повернулися додому чи вирушили на захід країни, за кордон. У попередні роки у селищних закладах “Джерельце” і “Казка” перебували по 230 і 140 дітей, нині ж – 200 і 70 відповідно.
Тому очільниця освіти налаштовує колег ретельно аналізувати перспективу наповнення груп, працювати з батьками майбутніх вихованців, організовувати зведені групи, коли вже немає іншого виходу. По чотири групи зберуть на наступний рік журавський заклад “Журавлик” і селищна “Казка”, варвинське “Джерельце” має перспективу дев’яти груп.
Оглядаючи заклади середньої освіти, наголошує на термінових потребах. Зокрема, другий варвинський ліцей має найбільше добротне протирадіаційне укриття, певні ремонтні роботи тут виконано, але треба обов’язково відремонтувати підлогу, бо нині, коли рухається велика кількість дітей і персоналу, у примішенні курява, задуха, шум. Одне з приміщень відведено під потреби медзакладу – ЦПМСД, тоді як старшокласники тісняться у спільній кімнаті – шум, пилюка, відтак діти важко витримують багатогодинні повітряні тривоги. Простір потребує належного ремонту, облаштування, умеблювання, продуманої організації. Сесією виділено кошти – майже мільйон, і до нового навчального року ці проблеми планується усунути.
Перший ліцей має змогу користуватися щойно відремонтованим гарним укриттям будинку культури, але теж бракує меблів, варто розмістити мультимедійне обладнання, аби години очікування можна було проводити за переглядом, приміром, пізнавальних фільмів, за цікавими заняттями.
Кричуща багаторічна проблема цього закладу – демонтаж колишньої аварійної газової котельні, яка межує з приміщенням шкільної майстерні. Значні кошти потрібні на перенесення газових комунікацій (початково газова служба виставляла рахунок на 150 тис. грн, але такий проект буде перераховано за новими розцінками), і тільки після цього можна буде приступати до демонтажу аварійної будівлі і ремонту майстерні.
У Журавському закладі освіти, де в попередні роки виконано утеплення будівлі, заміну даху, внутрішні ремонтні роботи, не реконструйованим залишився масштабний ганок і він нині у аварійному стані, фактично обвалюється, створюючи небезпеку людям. Квітнева сесія теж передбачила кошти на такий терміновий ремонт.
Щодо облаштування укриттів у освіті громади зроблено немало, але тут має стати корисним досвід, приміром, приватних столичних навчальних закладів. Укриття має бути таким, щоб після переходу у нього вчитель і учні мали змогу продовжити перерваний тривогою урок, а не просто десь перебути цей час. Але для цього слід створити належні умови.
Озерянська школа теж має надійне укриття, його було облаштовано з нуля – заглиблено модульні конструкції, завершуються організаційні питання щодо його статусу. У зв’язку з припиненням газопостачання довелося дещо переформатовувати діяльність шкільних їдалень Озерян, Гнідинців, Остапівки, Світличного, аби організувати приготування їжі на електроплитах.
Як відомо, заклади освіти Варвинщини у переважній більшості переведено на дров’яне опалення, проблеми із їх потужністю усунуто, проте Любов Олександрівна переконана, що слід зберігати і газові потужності, аби завжди напоготові був запасний варіант. Ті заклади, які підключено до нових альтернативних котелень, потребують модернізації систем опалення. Чи буде це промивання і ремонт існуючих зашлакованих мереж, чи раціональніше замінити їх на нові – питання вивчатиметься за участю представників селищної ради і депутатського корпусу.
Менші школи громади теж мають свої проблеми, і вони здебільшого пов’язані з кількістю дітей, що невпинно зменшується, розповідає співрозмовниця. Так, по Гнідинцівській перспектива показує, що в подальші роки може не набратися достатня кількість у 9-11 класи, і доведеться понижувати ступінь закладу. Щодо Остапівської і Світличненської – на жаль, ситуація з контингентом здобувачів освіти ще плачевніша, розпочато громадські обговорення питання ліквідації закладів за відповідною процедурою.
Вивчивши ситуацію, розглянувши пропозициї колективів, діяльність закладів у попередньому форматі буде продовжено ще на один рік (Світличне – початкова школа), проте всім зацікавленим мешканцям громади, особливо батькам здобувачів освіти, варто реально підходити до ситуації і діяти в інтересах дитини. Вона має навчатися у належному освітньому і соціальному середовищі, і чим раніше – тим краще для адаптації. У тій же Остапівці дуже малі класи за чисельністю, є такі, де 0 учнів, а це – вже індивідуальне навчання.
Крім того, що на таку форму не передбачається освітня субвенція, і витрати повністю лягатимуть на місцеву громаду, про яку якість освіти, адаптації дитини до подальшого дорослого життя може йти мова, аргументує Любов Лущик. Потужніші освітні заклади мають кращі матеріальну базу, кадрове забезпечення, можуть запропонувати більше розвивальних активностей.
Нині у малих школах чисельність персоналу не співрозмірна з кількістю учнів, а тому вартість утримання одного учня – 70-90 тис. грн, що у 2-3 рази більше варвинських.
Не варто боятися підвозу учнів до опорних закладів, адже є парк шкільного транспорту, який розвиватиметься відповідно до потреб. Діти не так драматично сприймають поїздки автобусом, як їх батьки, і це слід робити, аби дитина мала кращі можливості для розвитку. Дітвору у поїздках супроводжують педагоги і часто так буває, що дитина дістається школи автобусом навіть з більшим комфортом, аніж би в негоду брела селом.
Любов Олександрівна говорить, що для учнів із малих сіл і їх батьків треба влаштувати дні відкритих дверей, як практикують університети, і тоді чимало надуманих страхів буде подолано.
Ці аргументи представники громади і відділу освіти викладають на зустрічах із сільчанами – 18 і 25 квітня такі відбулися у Остапівці і Світличному.
Окремого коментарая заслуговує грядуща автономізація закладів, яку передбачає державна реформа в освіті. Найбільше вона страшить керівників закладів, адже дає не тільки свободу дій – як краще організувати діяльність закладу, а й відповідальність за його фінансовий стан. Будучи керівником ЗДО, Любов Олександрівна виступала за автономізацію для свого закладу, що дає більші організаційні можливості. Засновником закладів однак залишається місцева громада і вона підтримає їх у разі необхідності. Проте і кожен керівник, звертаючись за допомогою, перш за все, перегляне доцільність тих чи інших витрат, приведе їх у відповідність до потреб дітей, аби аргументовано вести діалог із депутатами щодо додаткового фінансування.
Вже нині на прикладі Журавської школи, котра, аби мала автономний статус, могла б використати на розвиток закладу орієнтовно мільйон гривень на рік, варто ретельніше вивчати перспективи і готуватися до такого неминучого кроку.
Щоб полегшити організацію процесу у кожній школі, планується створити окремий бухгалтерський підрозділ, який обслуговуватиме заклади, адже забезпечити бухгалтерію належного рівня у кожному закладі нереально. Директор має бути більше управлінцем, менеджером з відповідним рівнем оплати праці, аніж вчителем-предметником.
Отож, переваги автономізації: самостійність у використанні коштів, в тому числі на преміювання вчителів і учнів, впровадження додаткових послуг, можливість залучати меценатів, розвивати власну матеріальну базу, спрощення питань закупівель – так орієнтує освітян державна реформа.
Багатьох, особливо батьків майбутніх старшокласників, хвилює майбутня мережа закладів у контексті реформування, чи не доведеться старшокласників возити взагалі в Прилуки?.. Л. Лущик роз’яснює: завдяки недавнім законодавчим змінам освітній рівень ліцея збережеться в громаді. Орієнтовно у перспективі діятимуть 4 гімназії (до 9-го класу) і один ліцей (старша школа).
Дитячо-юнацька спортивна школа –
один з перших кандидатів на осучаснення. Починаючи від застарілого інтер’єру, відсутності елементарних зручностей і до переліку секцій.
Нині тут існують лише секції футболу і боксу (тимчасово не діє через кадрові проблеми), дзюдо – у Журавці, де успішно працює тренер, у докарантинний і довоєнний час вихованці брали участь у змаганнях на виїзді.
Є жвавий запит серед молоді на відновлення секції волейболу, тож досягнуто попередньої домовленості із молодим спеціалістом, котра візьметься за цю справу.
Було б добре розвивати настільний теніс – молодь цікавиться, ходить пограти, є чимало добротних, професійних столів, проте бракує тренера-організатора, як і для занять легкою атлетикою. Взагалі наразі у штаті закладу лише директор, сторожі, техпрацівники. Тому найбільша проблема – кадри, організація, адже спортшкола має добру базу – стадіон, спортзал, котрі майже не задіяні.
Також Любов Лущик вважає, що на базі ДЮСШ варто запроваджувати платні послуги для охочої старшої молоді, дорослих, створивши їм комфортні умови для занять спортом.
Окреме слово щодо побутових зручностей. Приміром, є душові, проте вони не використовуються, хоча після змагань командам із-за меж Варви така послуга вкрай потрібна. Затримка ж, виявляється за малим – треба встановити бойлер для нагріву води…
Позашкілля, МНВК
Тут бачення розвитку теж має осучаснюватися, говорить пані Любов. Зокрема, гурткова робота на Варвинщині має свій високий рівень, проте треба вносити корективи щодо напрямків діяльності, різноплановості – відповідно до інтересів дітей, вимог часу. Приміром, варто додати компонент національно-патріотичного виховання (загальноукраїнська гра “Джура”, у якій нині беруть участь тільки окремі заклади).
Щодо навчально-виробничої освіти. Добре, що на Варвинщині такий заклад зберігся – вже унікальний для громад, але його слід чи не найпершим готувати на автономізацію. За зразками сучасних автошкіл він може успішно функціонувати, надавати потрібні людям послуги і заробляти кошти.
Наразі проблема навіть у тому, щоб активніше пропагувати свої послуги, в тому числі через інтернет-ресурси. Суттєвого оновлення потребує техніка, на якій проводиться навчання майбутніх водіїв. Для прикладу, коли їде селищем вантажівка МНВК, на якій тренуються старшокласники, таке відчуття, що наступають ворожі танки…
…Осучаснюватися, адаптуватися до умов воєнного часу, не боятися змін і обертати їх на краще, чути думку дітей, педагогів, батьків і наполегливо, поступально працювати на спільну мету – такий курс задаватиме галузі нова очільниця варвинської освіти.
Схоже, робитиме це м’яко, як мудра жінка і турботлива мама, проте сміливо і впевнено – як відповідальний менеджер.
Наміри добрі, тож до праці.
Записала Є. Зима, фото автора.
