Його життєве кредо: «Все – добре!» … ПЕТРІЧЕНКО АНАТОЛІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Розповідь про сина розпочинає мама – Наталія Василівна Петріченко.
-Народився Анатолій 11 жовтня 1988 року в с. Брагинці на Варвинщині. Як і всі діти відвідував дитсадок, успішно закінчив 9-ть класів Брагинцівської неповної середньої школи і продовжив навчання в Озерянській середній школі, по завершенню якої отримав робітничу професію у кількох коледжах та ліцеях: Дніпродзержинському індустріальному коледжі, Прилуцькому аграрному ліцеї та Дігтярівському аграрному ліцеї: «Слюсар із ремонту та обслуговування автомобільної техніки».
17 травня 2011 року був призваний на строкову військову службу в залізничні війська (м.Чоп Закарпатської області).
Потім розпочав трудову діяльність трактористом на сучасних «Джон Дірах» у СТОВ «Дружба-Нова».
За словами головного спеціаліста СТОВ «Дружба-Нова» («Кернел») Олександра Александріва, у Товаристві всі трактористи, які працюють на сучасних тракторах, оснащених комп’ютерною технікою, називаються операторами.
Чому?... А тому, що СТОВ кілька років спеціалізується на веденні точного землеробства і для цього закуповує імпортну сільськогосподарську техніку, оснащену комп’ютерами. З огляду на це, мало бути трактористом, у даній ситуації потрібно додатково навчатися, опановувати комп’ютерні програми і технології.
Тож, я звертаю увагу на той факт, що Анатолій Олексанжрович Петріченко, впродовж багатьох років працював у СТОВ «Дружба-Нова» («Кернел»), займаючись точним землеробством й успішно працюючи на потужних «Джон Дірах».
Придбаваючи імпортну техніку, СТОВ паралельно замовляє й інструкторів, які приїздять до Варви і навчають місцевих спеціалістів працювати на сучасних агрегатах.
-Чи був Анатолій учасником АТО/ООС?
-Так. З грудня 2014-го до березня 2016-го служив на Донеччині у військовій частині Б-226…старшим навідником реактивної артилерії.
Після повернення з АТО продовжив роботу в СТОВ «Дружба-Нова» («Кернел»).
Розмову продовжує Мар’яна Петріченко, дружина брата Анатолія – Максима Олександровича.
-Як склалась подальша доля Анатолія?
-2018-го Толик вирішив кардинально змінити життєву ситуацію: придбав в смт Ладан будиночок і родина Петріченків переїхала до сусіднього населеного пункту.
-Якою була родина Петріченків?
-Анатолій мав дружину і двох діток: сина Єгора й доньку Ангеліну.
-Шановна Мар’яночко, якою людиною, на Ваш погляд, був Ваш зять – Анатолій Олександрович Петріченко?
-Веселий, життєрадісний, мав багато друзів; був, як кажуть у народі, «душою» компанії, постійно усміхався і це відзначали друзі. Толя, зазвичай, послуговувався висловом: «Все – добре!»
-Які захоплення мав Анатолій?
-Багато. Вмів і любив господарювати як на городі, так і в дворі. У Ладані, на новому обійсті, посадив молодий сад, який нині вже підріс і постійно нагадує про його господаря…Толя самостійно зробив ремонт будинка та прибудинкових споруд.
-Раз самостійно зробив ремонт будівлі, то де навчався цьому, адже в будівельній справі необхідно знати, що і як будувати?...
-Де навчився?...Практично поповнював власні будівельні знання через інтернет. Крім того, захоплювався грою у футбол.
…Любив землю й любив її обробляти. Обожнював техніку. З братом здійснювали ремонт мотоциклів.
Крім того, Толя був оригінальний в усьому. Він умів готувати найрізноманітніші страви, а особливо піццу і дуже любив це робити.
-Якою була мрія Анатолія?
-Дитячою мрією була й залишилась - стати відомим футболістом і збудувати родині власний великий будинок.
-Тож, Мар’яночко, трапилось так, що Анатолій захищав Прилуччину на початку 2022-го понад місяць?...
-Так. Мобілізували його до ЗСУ 24 лютого 2022-го, а загинув 28 лютого 2022-го в бою біля населеного пункту Ольшана (в урочищі Діброва Прилуцького району) внаслідок обстрілу під час виконання бойового завдання.
Нині на цьому місці встановлено пам’ятний хрест.
-Якої державної нагороди удостоєний Анатолій Петріченко?
Указом Президента України він удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посметно). Вручив його голова Прилуцької РДА у приміщенні відповідної установи.
Вельмишановний Анатолію Олександровичу!
Мешканці Варвинської громади дякують Вам за захист рідної Прилуччини, за те, що Ви з побратимами не пустили рашистів на Прилуцьку та Варвинську землю.
Слава Герою!
Слава Україні!
